Переможці паралельного світу ~ Світ біології

Переможці паралельного світу

Пам'ятник — мікроскопу та його винахіднику Антоні Ван Левенгуку розташовується у дворі лабораторії Юрія Сєдова. На постаменті встановлено залізна куля, що зображує Землю, а над ним мікроскоп, який можна детально розглянути планету.

Антоній ван Левенгук

Його звали Антонієм ван Левенгуком . Він жив у Голандії і займався продажем суконь . У нього була своя особлива пристрасть , він шліфував лінзи , майстрував мікроскопи і розглядав в них усе , що тільки міг . Його мікроскопи на ті часи давали сильні збільшення.

Він був далекий від думки зробити яке-небудь відкриття , мікроскоп був для нього , вже дорослої , солідної людини , просто улюбленою іграшкою . Якось Левенгуку захотілося дізнатися , чому перець обпікає язик . Можливо в настоянці перцю є маленькі колючки .

Коли ж він розглянув під мікроскопом настоянку , яка простояла декілька днів на полиці , він не повірив своїм очам : крихітні «тваринки» бігали назад і вперед , копошилися , як мурашки в мурашнику . У них не було ані голови , ані хвоста, вони не походили ані на жодну тварину . І їх було так багато у нікчемній краплині настоянки !

Левенгук закинув усі свої справи . Він старанно шукав «анімульок» і знаходив їх усюди . Він швидко навчився їх розрізняти . У ставках жили великі , гарні «тваринки» - одні були схожі на трубу , інші на квіточки . Ось цей бігає на довгих лапках , а той повзе як маленький равлик . «Тваринки» , що населяли зубний наліт , були ще дрібніші , одна до одної , як у в’язці хмизу лежали нерухомі довгі палички . Левенгук не знав , що усіх цих анімульок і вивчатиме наука , яку він започаткував – мікробіологія .

Свої спостереження з малюнками , він виклав в декількох листах . Друзі переклали ці листи латинською мовою і надіслали в Лондонське королівське товариство . Левенгуку там спочатку не повірили , з дуже простої причини – мікроскопи його лондонських колег були занадто слабкі , щоб побачити «тваринок». Говорять , що академіки ледь не побились, коли мікроскоп з «тваринками» був уперше принесений на засідання Товариства , кожному хотілось першим зазирнути у новий світ.

Едвард Дженнер

Якось Дженнеру довелося почути від однієї жінки-корівниці про те, що вона не захворіє натуральною ( людською ) віспою , оскільки перенесла так звану коров'ячу .   Він був дуже спостережливою і добросовісною людиною . І   ніяк не міг пройти повз такий факт .

Жінки, доглядали за хворими коровами, хворіли коров'ячою віспою - перехворівши «коров'ячою віспою»   їм не загрожувала смертельна небезпека натуральної віспи . І де б не бував молодий лікар , він ретельно записував подібні випадки .

Двадцять років спостережень, записів, роздумів привели Дженнера до висновку - зараження коров'ячою віспою безпечно і попереджає захворювання натуральною віспою .

У 1796 році Едвард Дженнер у присутності свідків і лікарів прищепив коров'ячу віспу восьмирічному хлопчикові Джемсу Фіпсу ; а через півтора місяця натуральну віспу . Дитина не захворіла .
Звістка про дивовижний дослід зі швидкістю блискавки рознеслася по усій Англії . Але, на жаль, сприймалася вона з радістю далеко не усіма . Яких тільки казок не розпускали. Писали, наприклад, таке : "Дочка однієї поважної леді після щеплення цієї скотинячої хвороби обросла волоссям і почала мукати як корова. У багатьох дітей, яким прищеплювали вакцину, виросли роги, і тепер ці діти бігають рачки".

Пам’ятник Едварду Дженнеру у Лондоні .

Луї Пастер

Перше захворювання яке почав вивчати Пастер , була сибірська виразка , від якої гинуло до половини овечих стад . Потрібно було знайти шляхи боротьби з хворобою . І тут допомогла випадковість .

Влітку співробітники лабораторії роз’їхалися на відпочинок , і пробірка зі збудниками холери курей простояла в термостаті майже місяць . Коли ж роботу розпочали знову , то з'ясувалось , що стара культура перестала бути смертельною .

Птахи захворювали , але не гинули .

Коли куркам ввели свіжих збудників хвороби , у живих залишилися лише ті , яких заздалегідь заразили старою культурою . Тоді Пастер приготував матеріал для щеплень з штучно ослабленої культури палички сибірської язви .

На честь відкриття Дженнера такий матеріал був названий вакциною (вакцина – по латині корова) . Була відкрита таємниця перетворювати за бажанням смертельну отруту на протиотруту .

Про успіхи даного методу свідчить дослід , який був проведений у містечку Пуйї-Ле-Фор на 50 вівцях , 25 з яких були заздалегідь вакциновані ослабленими мікробами .

От як описував цей дослід К.А.Тімірязєв : «31 травня , у присутності численних , у більшості недовірливо налаштованих глядачів , Пастер прищепив 50 вівцям сибірську виразку в її смертельній формі і запросив усіх присутніх повернутися через 48 годин , оголосивши наперед , що 25 тварин вони застануть мертвими , а 25 цілими і неушкодженими .

Навіть друзі його були перелякані його самовпевненістю . Але пророцтво справдилося . Присутнім 2 червня відкрилась така картина : 22 вівці лежали мертвими , дві померли на очах , а третя до ночі ; інші 25 були живі і здорові .»

Пам'ятник Луї Пастеру у Парижі .

Роберт Кох

Скромному сільському лікареві Роберту Коху дружина подарувала мікроскоп . Спочатку , мікроскоп був для нього лише розвагою , він годинами просиджував , розглядаючи різні препарати . Одного разу , він побачив на вареній картоплі декілька різнокольорових плямочок : це були колонії різних мікробів .

Учений запропонував вирощувати мікроби на твердому поживному середовищі ( спочатку це був застиглий желатин ) , запропонував такі способи забарвлення , які допомогли вивчати будову мікроорганізмів .

Кох відкрив холерного вібріона , першим побачив збудника туберкульозу , який дістав назву палички Коха . Потім , Кох запропонував і препарат для лікування – туберкулін .

Пам'ятник Роберту Коху на вході у госпіталь «Шаріте» у Берліні .

Олександр Флемінг

У англійського вченого Олександра Флемінга , лабораторія була затісна і завалена пробірками , колбами , чашками . Флемінг , ледь міг добратися до столу . Він вивчав стафілококів . Звичним рухом дістав одну з чашок , але культура стафілококів була зіпсована пліснявою . І там , де виросла пліснява , колонії стафілококів розчинилися , а на їхньому місці залишилися лише крапельки вологи .

Флемінг зацікавився пліснявим грибом і виростив його у чашках з поживним середовищем . Потім вчений виявив , що пліснява вбиває лише деякі мікроби . Так , вона виявилася згубною для стрептококів , стафілококів , дифтерійних паличок . Грибок належав до виду пеніциліум нотатум .

У 1945 році Флемінгу спільно з Флорі і Чейном , було присвоєно Нобелівську премію . Відкриття пеніциліну послужило початком ери антибіотиків .

Пам'ятник А. Флемінгу, Мадрид, Іспанія . Перед ареною "Лас-Вентас" встановлено пам'ятник загиблим під час кориди матадора і пам'ятник доктору Олександру Флемінгу, що відкрив пеніцилін. Завдяки цьому відкриттю залишилися в живих багато поранених під час кориди.

Використана література

1.В.М.Жданов , Г.В.Выгодчиков , Ф.И.Ершов, А.А.Ежов, Н.Б.Коростелев . Занимательная микробиология . Издательство «Знание». Москва , 1967.

2.Поль де Крайф . Охотники за микробами . «Молодая гвардия», 1957.

Світ біології

Методична допомога вчителям

Переможці паралельного світу

0 коммент.:

Дописати коментар

Загальна кількість переглядів сторінки

Навігація ↓

Архів блогу

Архів ↓